Я закоханий в рідне село, що є краще від отчого краю? І куди б мене не занесло, кожен раз я до тебе вертаю...

      Хатки мої рідні, колиска моя...

Землякам

Вибори Атамана

Значну роль у нашому житті  відіграла музика.

Жив  на Хатках сліпий музикант Тарасенко Олексій Васильович. Його акордеон на протязі тривалого часу і зимою і влітку звучав у Гребінках на танцювальному майданчику цукрозаводу та на різноманітних культ-масових заходах. Коли ми закінчували Гребінківську середню школу, то поступово приєдналися до дяді Альоші і грали танці.  

Новорічний вечір 1972 року ми вже вели без нього, вперше  в історії Гребінок не лише інструментально, а й з піснями в мікрофони. Незадовго до цього вечора дядя Альоша потрапив під причіп трактора і вже не зміг ходити. На протязі кількох років ми навідували цю мужню і стійку  людину. Він лежав, слухав радіо, записував нові пісні на магнітофон і ніколи не падав духом, до кінця був оптимістом. Весною наш музичний колектив перейшов повним складом до клубу Саливінківського радгоспу,  де до нас приєдналися дві чудові солістки - Галя Стеценко та Алла Макельська. В кінці червня 1972 року на день молоді ми вже, як ВІА "Щедрівники",  приймали участь у районному конкурсі музичних колективів у Василькові. Тим, хто займе перше місце, було обіцяно  чудовий підсилювач "Регент", що нас і мобілізувало. Конкурс проходив на березі р.Стугни, там де зараз знаходиться кафе "Бабай". Виступнам вдався, бо у дівчат була чудова терція, а нові пісні Івасюка у їх виконанні "Червона Рута" та "Водограй", що тоді тільки но  з"явились в ефірі,  змусили жюрі конкурсу дати нам перше місце. Нагородили нас великим глиняним  глечиком виробництва Васильківського майоликового заводу, а "Регент" віддали колективу з Западинки, який був другим. Було сказано, що у нас і так звучання чудове, а молодий колектив потрібно підтримати. Глечик ми поставили у кабінеті хорошої людини - завідуючого клубом Гербута Івана Івановича, а в конкурсах з того часу більше не приймали участі. Розпочали ми грати на весіллях і займались цим нелегким ремеслом досить таки тривалий час. Коли ми через десяток років підводили певні підсумки, то найбільше тішило те, що ті пари, у яких ми грали на весіллях, жили дружно і не розводились. А музика  приносила певні дивіденди і допомагала знаходити своє місце у ринковій економіці. В різні часи з нашим колективом , крім вищеназваних дівчат, співпрацювали: Головатий Володимир, Ліпець Олександр, Войцехівський Володимир, Шиманівський Петро, Пурик Володимир, Пурик Валентин, Малашенко Петро, Дугінов Валентин, Сандуленко Петро, Любченко Василь, Ткаченко Володимир, Безсмертний Валерій, Панько Олександр, Литвинський Олег, Звірхівський Анатолій, Заразовський Микола.