Я закоханий в рідне село, що є краще від отчого краю? І куди б мене не занесло, кожен раз я до тебе вертаю...

      Хатки мої рідні, колиска моя...

Землякам

Вибори Атамана

В селі люблять поштаря:

Носить всім новини,

Всіх він знає й поговорить,

Не мене людини.

Листи носить від солдата,

Як вона раділа.

Іде заміж за другого,

Неміцно любила.

А цій вчора лист прийшов -

Знову виглядає.

Гордись солдат такою –

Два роки чекає.

Не журися, матусенько,

В селі уже знають:

Діти в’їхали на море - 

Там відпочивають.

Саму в хаті залишили,

Вже й машину мають,

А про рідну матір

Скоро забувають.

«Завтра пенсія вам буде» -

Мене виглядають.

Натрудились за свій  вік –

Хай відпочивають.

Я старім батькам несу

Невеселу звістку:

В катастрофі поранило

Сина ще й невістку.

    В других син помер від раку.

   Батькам важко дуже.

   На їх горе я дивитись

   Не можу байдуже.

Я люблю носити діткам

«Барвінок», «Малятко».

Чую радісні слова:

«Прочитайте, татко!»

   В мене сумка не маленька,

   І важко підняти.

   Не подумаю ніколи

   Роботу міняти.