Я закоханий в рідне село, що є краще від отчого краю? І куди б мене не занесло, кожен раз я до тебе вертаю...

      Хатки мої рідні, колиска моя...

Землякам

Вибори Атамана

На південному кордоні древньої Русі
Там тече ріка Протока, плине до Росі,

Була свідком і  звитяжних і сумних років,

Напилась чужої крові і своїх козаків

 

Протока, Протока,  розлилась широко

І хвилю високу підняв рідний  став,

Протока, Протока, ти милуєш око,

Про тебе колись так Лесь Курбас писав

 

Протока, Протока, розлилась широко,

І хвилю високу підняв рідний став,

Я тут, де Протока, зустрів карооку

ЇЇ щирим серцем навік покохав.

 

Витік твій посеред поля де кінець ріллі,

Ти  несеш потужну силу  рідної землі,

Як попив води Козловський з твого джерела,

Став співучим соловейком хлопець із села

 

Протока, Протока, розлилась широко

І хвилю високу підняв рідний  став,

Протока, Протока, ти милуєш око,

Про тебе колись так Лесь Курбас писав

Протока, Протока, розлилась широко,

І хвилю високу підняв рідний став,

Я тут, де Протока, зустрів карооку

ЇЇ щирим серцем навік покохав.

 

По Ксаверівці ярами та й на Пинчуки,

Де колись стояв Петлюра й його вояки,

Ось Гребінки й Саливінки по двох берегах,

Біля тебе ми, Протоко, на міцних ногах

 

Протока, Протока, розлилась широко

І хвилю високу підняв рідний  став,

Протока, Протока, ти милуєш око,

Про тебе колись так Лесь Курбас писав

Протока, Протока, розлилась широко,

І хвилю високу підняв рідний став,

Я тут, де Протока, зустрів карооку

ЇЇ щирим серцем навік покохав.