Я закоханий в рідне село, що є краще від отчого краю? І куди б мене не занесло, кожен раз я до тебе вертаю...

      Хатки мої рідні, колиска моя...

Землякам

Вибори Атамана

Хатки – це дві невеличкі вулиці с.Саливінки Васильківського району Київської області: вулиці Перемоги і Чапаєва.

Колись через цей овальний пагорб, оточений по периметру болотами та невеликою річечкою, пролягла дорога з Василькова до Білої Церкви. На пагорбі з"явилася корчма під назвою Лиснячка та будинок лісника (див. карту - трьохверстівку від 1877 року). Корчма, як ми розуміємо, обслуговувала подорожніх, а лісник, очевидно, пильнував мисливські угіддя та приймав поважних гостей і організовував полювання. Між с.Пологи та Білою Церквою на цій же карті позначене угіддя-урочище під назвою Васильківський Гон, назва, яка відразу навіває відповідні асоціації з баскими кіньми та швидкими борзими. Дві одинокі будівлі-посади за Пологами та за Соколівкою, очевидно, слугували базами: та що за Пологами - для полювання на степову та лісову дичину, а за Соколівкою над заболоченою річкою Рут (зараз називається Протока) - на пернатих. Але це лише припущення, т.я. в цих селах інших будинків лісника на карті не позначено.

  Після революції корчма, очевидно, була знищена під гаслом переходу до тверезого способу життя. З дитинства і до кінця минулого віку ми, народжені на Хатках, і гадки не мали, що живемо та бавимось на місці,  де колись стояла корчма. Лише, коли в руки попала стара карта та були знайдені на тому місці царські монети та гудзики з орлом, це знайшло підтвердження. Не можна говорити, що ми хатківські парубки чурались чарки, але в переважній більшості були стійкими до цього зілля, так що дух корчми на нас сильно не подіяв.  Що ж нас об"єднувало? Частина з нас були нащадками у другому, вже післявоєнному поколінні переселенців з Європи, в основному з Польщі, а частина - нащадки місцевих селян з Саливінок. Існує, навіть, інша назва Хаток - Кракузи, т.я. переселенці, яких у свій час призвала пані Браніцька, були переважно з під Кракова. Ми в дитинстві чули польську мову від деяких наших хатківських бабусь, які до смерті говорили польською.  Такий інтернаціональний  хатківський заміс вийшов досить чисельним та міцним, особливо чоловіча частина, ми перекумалися і дружимо до цього часу вже в  поважному, можна сказати, дідівському віці. Дівчат на Хатках теж було немало хоча чисто сімейних хатківських пар, на диво, немає. Переселенці з Польщі та Австрії були і в сусідніх Гребінках та Пологах. У Пологах, до речі,  вони не прижилися. Було кілька будинків на вулицях зі сторони Соколівки.  Їх можна бачити на карті від 1923 року, та в подальшому ці будинки зникли.

Після ревалюції наші рідні Хатки розбудовувались і це Ви побачите наданій нами  німецькій карті, датованій 1943 роком.

Хто захоче підняти ще більш старіший пласт історії нашого краю, може зайти в інтернет за адресою:

http://www.xlegio.ru/ancient-armies/medieval-warfare/battle-of-perepetovo-field/